Наскільки великий ринок
Станом на 30 червня 2026 року в Молдові було 613 сертифікованих АЗС: 437 змішаних, 139 — лише з бензином і дизельним пальним і 37 — лише зі скрапленим газом. ANRE налічувало 216 ліцензій на нафтопродукти. У 2025 році агентство видало 35 нових ліцензій, продовжило 9 і відкликало 11.
У 2025 році в країну імпортовано 1 004 714,42 тонни нафтопродуктів — на 5,96% більше, ніж у 2024-му. Дизельне пальне становило 73,41% імпорту. Оптова торгівля зросла на 9,0%, а внутрішнє споживання — на 6,6%. Запасів на кінець року вистачало на 26 днів споживання бензину, на 13 — дизельного пального і на 22 — скрапленого газу.
Які дозволи потрібні
Бензин, дизельне пальне та скраплений газ — єдині види палива, для яких потрібна ліцензія. Її видає Національне агентство з регулювання в енергетиці на п’ять років, у двох варіантах: на бензин і дизельне пальне та на скраплений газ. Кожна охоплює імпорт, оптову торгівлю та продаж на АЗС, а збір обчислюють окремо для кожного виду діяльності. Гас, мазут, пічне паливо й мастила теж є нафтопродуктами, але до переліку ліцензованих видів діяльності не входять.
Крім ліцензії, станції та склади реєструють у Національній інспекції з технічного нагляду (INST) як небезпечні промислові об’єкти, а про кожен об’єкт повідомляють примарію та Національне агентство громадського здоров’я (ANSP). Для дров, вугілля та пелет потрібні лише два повідомлення.
Ліцензія ANRE: хто може її отримати і що подати
На ринку нафтопродуктів можуть працювати лише юридичні особи, що мають ліцензію та є резидентами Молдови. Крім документів, обов’язкових для будь-якої ліцензії, Ви подаєте декларацію під власну відповідальність за шаблоном ANRE про те, що компанія зареєстрована в Молдові й має необхідну фінансову спроможність, а також документи, які підтверджують наявність технічних засобів і кваліфікованого персоналу.
Головна умова залежить від виду діяльності. Імпортер бензину й дизельного пального повинен підтвердити наявність власних чи орендованих ємностей для зберігання щонайменше на 1 000 м³, а імпортер скрапленого газу — щонайменше на 150 м³. Роздрібний продавець повинен мати сертифіковану станцію, яка вже пройшла оцінку впливу на довкілля і колонки якої під’єднано до фіскального касового апарата. У додатку до ліцензії перелічено резервуари та станції.
Заяву подають онлайн, через портал державних послуг. ANRE відповідає протягом 10 робочих днів, а якщо не відповідає, ліцензія вважається наданою. Ви отримуєте її протягом 3 робочих днів після підтвердження сплати збору; якщо не сплатити його протягом 30 днів, рішення можуть скасувати. Подати заяву на продовження можна не раніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії. Купивши чи ввівши в експлуатацію нову станцію або склад, Ви протягом 10 днів повідомляєте про це ANRE та інспекцію, і ліцензію переоформлюють, додаючи нову станцію до додатка.
Ліцензійний збір: за кожну станцію
Збір сплачують щороку. За імпорт та оптову торгівлю він фіксований: 3 250 леїв за бензин і дизельне пальне та ще 3 250 леїв за скраплений газ, незалежно від кількості складів. За роздрібну торгівлю збір сплачують за кожну станцію, і він залежить від її розташування: 26 000 леїв у муніципіях, містах, районних центрах і вздовж національних доріг та 13 000 леїв у селах і на інших дорогах. Газова АЗС сплачує 13 000 леїв незалежно від розташування.
Збір за станцію можна сплачувати рівними частками на початку кожного кварталу. Знижка 50% для компаній, зареєстрованих протягом останнього року, на нафтопродукти не поширюється. Переоформлення ліцензії на нову адресу коштує 10% збору, але не більше ніж 585 леїв. Передавати ліцензію іншій особі заборонено: це підстава для її відкликання.
Розміщення станції
Станцію можна будувати лише на землі, яку місцевий містобудівний регламент відводить під таке використання. Її не можна будувати в охоронних зонах річок і джерел питної води, на курортах, на природоохоронних територіях, поблизу пам’яток, у зелених зонах і зонах відпочинку, у санітарно-захисній зоні соціальних закладів, а також на землях, схильних до зсувів чи підтоплення. Для кожної нової станції потрібні інженерно-геологічні вишукування та протипожежна смуга завширшки щонайменше 10 метрів.
За межами населених пунктів станція повинна розташовуватися щонайменше за 250 метрів від залізниці та за 1 000 метрів від мостів, і її не можна будувати на перехрестях доріг. Санітарно-захисна зона АЗС для рідкого пального з підземними резервуарами становить 25 метрів від житлових і соціальних будівель та 15 метрів від адміністративних і промислових. Для газових АЗС із підземними резервуарами відстань від житлових і соціальних будівель становить 20–60 метрів залежно від розміру будівлі.
Промислова безпека, метрологія та довкілля
АЗС для рідкого пального й газові АЗС — промислові об’єкти III класу небезпеки; багатопаливна станція з резервуарами понад 50 тонн належить до II класу. Їх реєструють у Національній інспекції з технічного нагляду у два етапи: попередня реєстрація — за повідомленням, поданим разом із дозволом на будівництво, і остаточна — після приймання робіт. Про резервуари для скрапленого газу під тиском повідомляють окремо, після введення в експлуатацію. З моменту введення в експлуатацію оператор повинен мати обов’язкове страхування цивільної відповідальності.
Колонки й резервуари підлягають законодавчому метрологічному контролю. ANRE може зупинити роботу станції, якщо в неї немає градуювальних таблиць резервуарів, повірених засобів вимірювання або касового апарата, під’єднаного до колонки. Під час зливу бензину пари з резервуарів станції повертаються в автоцистерну герметичним трубопроводом; це правило не поширюється на станції з річним обсягом відпуску бензину менше ніж 100 м³.
Повітря на межі санітарно-захисної зони та на робочих місцях перевіряють під час приймання в експлуатацію, а потім щонайменше раз на п’ять років. Туалет станції повинен бути постійно відкритий для відвідувачів. На станції можуть бути магазин і торговельні автомати, а сама вона може входити до комплексу із СТО, автомийкою та паркуванням — про це йдеться на сторінці автомобілі: продаж, сервіс і запчастини.
Правила біля колонки: касовий апарат, каністри, гранична ціна
Усі розрахунки проводять на території станції, через касовий апарат, під’єднаний до колонки, і покупець отримує чек. Клієнти платять готівкою, банківським переказом, карткою або корпоративними паливними картками. На станції розміщують назву продавця, копію ліцензії, години роботи та ціни, які мають збігатися з цінами в касовому апараті. Заправники повинні бути старшими за 18 років і пройти навчання. Якщо Ви плануєте закрити станцію, про це потрібно попередити щонайменше за п’ять днів.
Бензин і дизельне пальне можна продавати лише на станціях. Продаж безпосередньо з автоцистерни чи з каністр заборонено, але з 25 травня 2025 року станція може відпускати пальне в належно марковані металеві чи пластикові каністри; скраплений газ у каністри не відпускають, а скляну тару заборонено. Контейнерні АЗС дозволені лише в транспортних і сільськогосподарських компаніях.
Кожного робочого дня до 12:00 ANRE публікує граничну ціну на стандартний бензин COR 95 і на дизельне пальне, яка діє з наступного дня. Формула враховує міжнародні котирування, курс лея, акцизний збір і торговельну надбавку, яка в другому півріччі 2026 року становить 4,30 лея за літр для бензину та 4,32 лея для дизельного пального. Продавати дорожче станція не може. Ціна на скраплений газ не обмежена.
Якість пального та біопаливо
На ринок можна випускати лише бензин і дизельне пальне, що відповідають вимогам якості, встановленим регламентом: зокрема, вміст сірки в них не може перевищувати 10 мг/кг, а вміст біодизелю в дизельному пальному — 7%. Станція може купувати пальне лише у власників ліцензії на імпорт та оптову торгівлю і приймати його лише з протоколом перевірки партії або, для пального з Європейського Союзу, з декларацією відповідності ЄС. Станція повинна дозволяти органам контролю відбирати зразки, а протоколи зберігають щонайменше один рік.
Щокварталу, до 15-го числа наступного місяця, імпортери та роздрібні продавці звітують міністерству про продані обсяги за марками та регіонами. На станції зазначають вміст біопалива в суміші, і щокварталу станція подає звіт до ANRE. Закон зобов’язує імпортерів щороку купувати мінімальні квоти біопалива, встановлені ANRE, насамперед у місцевих виробників.
Імпорт та оптова торгівля: склади, акцизний збір і рахунки-фактури
Імпортовані нафтопродукти постачають лише імпортеру, який продає їх станціям і оптовим покупцям. Імпортер сплачує акцизний збір на митниці: у 2026 році — 9 456,12 лея з тонни бензину, 3 978,95 лея — дизельного пального і 4 144 леї — скрапленого газу. Кожну партію перевіряє визнаний орган за рахунок імпортера. Станції, яка купує пальне зі сплаченим акцизом, не потрібен акцизний сертифікат: він стосується лише виробництва та переробки.
Рахунки-фактури на поставки бензину й дизельного пального в межах Молдови необхідно виставляти через e-Factura. Бензин і дизельне пальне оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, а скраплений газ — 8%. Пальне перевозять автоцистернами, допущеними Національним агентством автомобільного транспорту (ANTA), — про це йдеться на сторінці вантажні та пасажирські автоперевезення, а використовувати автоцистерну як сховище заборонено.
Нафтобазу також реєструють у Національній інспекції з технічного нагляду як небезпечний промисловий об’єкт. З 1 листопада 2026 року оптовій нафтобазі потрібні екологічна згода або висновок оцінки впливу на біорізноманіття, а наявній нафтобазі — висновок державної екологічної експертизи.
Екстрені запаси
З 30 червня 2026 року в Молдові діє закон про екстрені запаси нафтопродуктів. Країна повинна мати запаси, що дорівнюють щонайменше 90 дням чистого імпорту або 61 дню споживання — залежно від того, що більше, — і досягти цього рівня до 30 червня 2034 року. Половину запасів зберігає центральний орган зберігання запасів, половину — зобов’язані імпортери.
Міністерство встановлює квоту кожного імпортера щороку до 31 березня, уперше — у 2027 році. Імпортери нарощують запаси поступово: спочатку 20%, з липня 2028 року — 35%, з липня 2029-го — 50%, з липня 2030-го — 75%, а з 1 липня 2031 року — повну квоту. Наразі до ціни без ПДВ входить внесок 0,48 лея за літр бензину й дизельного пального та 0,48 лея за кілограм скрапленого газу. Станції, які зберігають пальне лише у власних резервуарах, не подають щомісячних даних про запаси.
Дрова, вугілля та пелети
Для торгівлі дровами, вугіллям, коксом, деревним вугіллям чи пелетами ліцензія не потрібна. Оптовий склад має код 46.71 — той самий, що й моторне пальне, магазин — 47.78, а доставка додому покупцеві — 47.99. Щодо кожного об’єкта Ви подаєте до примарії повідомлення про торговельну діяльність, яке коштує 100 леїв. Оптовий склад також повідомляє Національне агентство громадського здоров’я, бо перелік видів діяльності, що підлягають повідомленню, охоплює клас 46.71 повністю.
Що зміниться у 2027 році
З 1 січня 2027 року застосовується класифікація CAEM Rev. 2.1. АЗС зберігають код 47.30, з назви якого зникають слова «у спеціалізованих магазинах». Оптова торгівля паливом переходить на код 46.81, а код 46.71 набуває іншого значення: оптова торгівля автотранспортними засобами.
Також у 2027 році, до 31 березня, міністерство встановить для імпортерів перші квоти екстрених запасів.
Скільки коштує відкрити АЗС
Фіксована частина витрат на документи — ліцензійний збір: 26 000 леїв на рік для станції з бензином і дизельним пальним у місті чи на національній дорозі, 13 000 леїв — у селі та 13 000 леїв — для газової АЗС. Імпорт та оптова торгівля додають ще по 3 250 леїв на рік за кожну ліцензію. Повідомлення про торговельну діяльність коштує 100 леїв за кожен об’єкт, а ТОВ (SRL) реєструють без мінімального статутного капіталу.
Решта витрат — це сама станція: земля та будівництво, інженерно-геологічні вишукування, метрологічно повірені засоби вимірювання, касові апарати, під’єднані до колонок, і страхування цивільної відповідальності. АЗС — це тип торговельного об’єкта, тож вона сплачує ще й місцевий збір за торговельні об’єкти, який місцева рада встановлює залежно від типу об’єкта та площі.
Яку організаційно-правову форму обрати
Для бензину, дизельного пального та скрапленого газу єдиний варіант — ТОВ або інша юридична особа. Закон допускає на ринок нафтопродуктів лише юридичних осіб — резидентів Молдови і забороняє фізичним особам імпорт, оптову торгівлю та зберігання. Індивідуальне підприємство не є юридичною особою, тож ліцензію отримати не може. Поки продажі за 12 місяців не перевищують порогу в 1,7 млн леїв, компанія, яка не є платником ПДВ, може застосовувати податок на дохід за ставкою 4%; понад цей поріг Ви стаєте платником ПДВ і переходите на загальний режим.
Для дров, вугілля та пелет вимоги щодо юридичної особи немає, але ТОВ і тут звичайна форма: ризикує лише майно компанії, а не Ваше особисте, а індивідуальному підприємству режим 4% недоступний.
Ми підбираємо коди CAEM, готуємо статут, подаємо документи до Агентства державних послуг (ASP) і відкриваємо банківський рахунок. Від Вашого імені ми подаємо заяву на ліцензію до ANRE, повідомлення до Національної інспекції з технічного нагляду, повідомлення про торговельну діяльність до примарії та повідомлення до Національного агентства громадського здоров’я. Для іноземної нафтової компанії, яка хоче імпортувати пальне чи відкрити станції в Молдові, ми реєструємо молдовське ТОВ, бо ліцензію видають лише юридичній особі — резиденту Молдови. З першого місяця можемо взяти на себе бухгалтерський облік, зокрема ПДВ, e-Factura, акцизний збір і місцевий збір. Що входить у кожну послугу, описано на сторінці корпоративних послуг.
