Масштаб ринку
За 2025 рік фінансову звітність подали 446 виробників одягу, у яких працюють 11 284 особи, а виручка від продажів становила 3,5 млрд леїв. За кількістю працівників виробництво одягу — другий за величиною розділ переробної промисловості після харчового виробництва. У текстильному виробництві — 228 компаній, 4 099 працівників і 2,7 млрд леїв продажів, а у виробництві шкіри та взуття — 66 компаній, 1 391 працівник і 378 млн леїв. З 740 компаній 566 мають менше ніж десять працівників.
Середня зарплата брутто в четвертому кварталі 2025 року становила 11 963 леї у виробництві одягу, 13 741 лей у текстильному виробництві та 10 712 леїв у виробництві шкіри та взуття. Середня зарплата в переробній промисловості за той самий квартал становила 14 025 леїв, а загалом в економіці — 16 355 леїв.
Які дозволи потрібні
Перелік дозвільних документів не містить ліцензії ні для одягу, ні для текстилю, ні для взуття чи шкіри. Санітарний дозвіл на функціонування теж не потрібен: його вимагають для постачання питної води, дитячих таборів, шкіл, клінік, салонів краси та кількох інших послуг, але не для фабрик із цих розділів.
Тож залишаються три документи, що залежать від того, чим Ви займаєтеся, а не від галузі. Митний дозвіл на переробку на митній території потрібен, коли Ви працюєте з матеріалом клієнта, ввезеним з-за кордону. Санітарний висновок Національного агентства громадського здоров’я (ANSP) потрібен для одягу та аксесуарів до одягу для немовлят до їхнього виходу на ринок: він безоплатний, а для серійного виробництва чинний три роки. Інтегрований екологічний дозвіл потрібен лише понад пороги потужності для фарбування та дублення.
Етикетки перевіряє Державна інспекція з нагляду за непродовольчими товарами та захисту прав споживачів (ISSPNPC). Заявлений склад порівнюють з результатами аналізу акредитованої лабораторії, а невідповідну продукцію можуть заборонити або вилучити з ринку.
Давальницька сировина (lohn): процедура переробки на митній території
У схемі lohn, тобто на давальницькій сировині, клієнт надсилає тканину, фурнітуру чи розкроєні деталі, фабрика шиє або збирає вироби, а готова продукція повертається до клієнта. Митний кодекс називає це переробкою на митній території: іноземні товари використовують у Молдові без сплати мита та інших ввізних платежів. Товари, поміщені під цю процедуру, звільнені й від ввізного ПДВ, за винятком кількох продуктів харчування, як-от деяких видів м’яса, молока та цукру, які цієї галузі не стосуються.
Для процедури потрібен дозвіл Митної служби. Його видають лише особі, заснованій на митній території, яка забезпечує належне проведення операцій, показує, як використовує товари, і дає змогу здійснювати митний нагляд і перевірки. Товари, поміщені під процедуру, мають бути ідентифіковані в продуктах переробки. Митна служба встановлює строк, протягом якого процедуру має бути завершено, і може продовжити його за заявою. Машини та інструменти не можна поміщати під процедуру переробки на митній території як допоміжні засоби виробництва. Обладнання, яке іноземний клієнт надає фабриці, поміщають у режим тимчасового ввезення.
До 31 грудня 2026 року дозвіл на переробку на митній території видають без гарантії і процедура без неї діє, а для обладнання іноземного клієнта в режимі тимчасового ввезення гарантія теж не потрібна. З 1 січня 2027 року діє загальне правило: гарантію надають, коли може виникнути митний борг, а власник дозволу може просити звільнити його від гарантії або зменшити її.
Давальницька схема не змінює коду CAEM. Як правило, класифікація відносить фабрику, що працює за договором, до того самого класу, що й фабрику, яка виробляє власну продукцію, тож швейний цех, що працює на давальницькій сировині, реєструється під кодом 14.13, як і будь-який інший. Компанію, яка передає все своє виробництво іншим, не володіючи сировиною, класифікують як торговельну.
Субпідрядники та ПДВ
Компанія, що має дозвіл на переробку на митній території, може передати частину замовлення іншим фабрикам у Молдові. Щоб вони могли виставляти рахунки за пошиття без ПДВ, їх має бути внесено до Переліку суб’єктів господарювання — підприємств легкої промисловості, затвердженого наказом міністерства економічного розвитку та цифровізації. Послуги з переліку звільнені від ПДВ із правом на відрахування, тож субпідрядник зараховує ПДВ, сплачений за нитки, енергію чи оренду.
Перелік охоплює виробництво одягу, трикотажу, шкіряних виробів і взуття, і його часто оновлюють: у 2026 році, до 1 жовтня, міністерство змінювало його 11 разів. До заяви додають реєстраційний документ компанії, документ Торгово-промислової палати (CCI), що підтверджує її виробничі потужності, і договори з власником дозволу на процедуру, а міністерство розглядає її протягом 7 днів. Для кожного замовлення субпідрядник зберігає договір, податкову накладну, документи про отримання сировини та повернення продукції, акт виконаних робіт і підтвердження оплати.
Маркування одягу та текстилю
Текстильний виріб можна продавати лише тоді, коли він має етикетку чи маркування або супроводжується комерційними документами, у яких зазначено його склад. На етикетці наводять назву та відсотковий вміст за масою кожного волокна в порядку спадання, використовуючи лише назви з офіційного переліку. Волокна, частка кожного з яких становить до 5% маси або разом до 15%, можна позначити як «інші волокна» із зазначенням їхнього відсотка. Позначки «100%», «чистий» чи «повністю» можуть стояти лише на виробі з одного волокна, з допуском 2% на сторонні волокна, яких технічно неможливо уникнути.
Виріб із кількох частин різного складу має зазначати склад кожної, крім частин, які не є основною підкладкою і становлять менше ніж 30% маси. Хутро чи шкіру в текстильному виробі позначають словами «Містить нетекстильні частини тваринного походження». Етикетка має бути довговічною, розбірливою та надійно прикріпленою, а для споживачів — румунською мовою. Якщо виріб продають онлайн, склад має бути видно до покупки.
За етикетку відповідає виробник або імпортер, якщо виробник не перебуває в Молдові. Дистриб’ютор, який продає під власною маркою чи змінює етикетку, стає виробником. Правила не поширюються на вироби, передані фабриці, яка переробляє отриманий матеріал, не стаючи його власником, — тобто на роботу з давальницькою сировиною, — а також на одяг, пошитий на замовлення кравцями, що працюють як самозайняті особи.
Взуття
Етикетка на взутті описує три частини: верх, підкладку з устілкою та підошву. Для кожної вона називає матеріал, що становить щонайменше 80% площі верху та підкладки або об’єму підошви. Якщо жоден матеріал не досягає 80%, наводять два основні. Склад показують піктограмами або текстом, щонайменше румунською мовою, принаймні на одній напівпарі — друком, наклеюванням, тисненням або прикріпленою етикеткою.
За точність етикетки відповідає виробник або його уповноважений представник, що перебуває в Молдові. Якщо жоден із них тут не перебуває, відповідає імпортер, а магазин має пересвідчитися, що взуття на його полицях марковане. Вживане взуття, захисне взуття, на яке поширюються правила щодо засобів індивідуального захисту, та іграшкове взуття за цими правилами не маркують.
Фарбувальні цехи та шкіряні заводи
Закон про промислові викиди відносить дві операції з цієї галузі до переліку видів діяльності зі значним ризиком для довкілля. Перша — попередня обробка, тобто промивання, відбілювання чи мерсеризація, і фарбування волокон і текстилю потужністю понад 10 тонн на добу. Друга — дублення шкур і хутра понад 12 тонн готової продукції на добу. Понад ці пороги підприємство може працювати лише з інтегрованим екологічним дозволом Агентства довкілля, який коштує 30 000 леїв і видається на 12 років. У переліку видів діяльності з низьким ризиком немає жодного класу з розділів 13, 14 чи 15.
Яку організаційно-правову форму обрати
Для фабрики звичайна форма — ТОВ (SRL), яке сплачує податок на прибуток за ставкою 12% і відповідає за зобов’язаннями лише власним майном. Дозвіл на переробку на митній території видають лише компанії, заснованій у Молдові, тож іноземний клієнт, який хоче шити тут свої колекції, працює або з місцевою фабрикою, або через власну молдовську компанію.
Ми беремо на себе вибір кодів CAEM, підготовку статуту, подання документів до Агентства державних послуг (ASP) і відкриття банківського рахунку. Готуємо заяви на отримання дозволу на переробку на митній території та на внесення до переліку підприємств легкої промисловості, а також документи для експорту. Для іноземної компанії реєструємо молдовську компанію або резидента вільної економічної зони. Можемо взяти на себе бухгалтерський облік із першого місяця, зокрема облік матеріалу, отриманого на давальницьких умовах. Що входить у кожну послугу, описано на сторінці корпоративних послуг.
