Скільки платять у галузі і які компанії в ній працюють
Ця сторінка охоплює два статистичні світи, і жоден із них окремо її не описує.
У фінансових послугах — розділі 64, до якого належать небанківське кредитування та лізинг, — у 2025 році фінансову звітність подали 384 підприємства, у яких працює близько 2 500 осіб, а виручка від продажів становить приблизно 4,6 млрд леїв. У статистиці зайнятості той самий розділ показує майже 13 000 працівників, бо вона охоплює всіх роботодавців розділу, зокрема банки. Ці два ряди даних вимірюють різні сукупності, і додавати їх не можна.
Торговельна частина сторінки читається значно простіше. Наприкінці 2025 року в роздрібній торгівлі платили близько 13 300 леїв брутто на місяць, менше за середню зарплату в країні — близько 16 400. Зарплати в ювелірному магазині чи у віконці ломбарду — як у звичайному магазині, хоч би якими дорогими були товари на полиці.
Найвиразніше видно з реєстру, наскільки тісно в кредитуванні. Станом на 9 вересня 2026 року Реєстр авторизованих небанківських кредитних організацій містив 198 записів: 108 активних організацій, 3 із призупиненою діяльністю, 6 у стадії ліквідації і 81 виключену з реєстру. Понад дві з п’яти організацій, які будь-коли потрапляли до реєстру, вже вибули з нього.
Чому ці три види діяльності розглядають окремо
Тому що правовий режим не відповідає бізнес-логіці.
Ломбард позичає гроші під заставу — з економічного погляду це кредитування. З юридичного — він ліцензується разом із майстернями та магазинами, що працюють із виробами з дорогоцінних металів, за єдиним дозволом, який видає Агентство державних послуг (ASP), а його мінімальний капітал залежить від населеного пункту.
Небанківська кредитна організація робить те саме без застави із золота і жодної ліцензії не отримує: до реєстрації вона отримує погодження Національного банку Молдови (BNM), а потім її вносять до реєстру. Поріг капіталу вчетверо вищий, ніж для ломбарду в муніципії, а її директори повинні мати кваліфікацію та досвід, визначені законом.
Нарешті, ланцюг дорогоцінних металів до кредитування стосунку не має, але ділить ліцензію з ломбардами, бо держава в обох випадках відстежує одне й те саме: звідки походить золото і де воно опиняється.
Звідси й порядок рішень. Спершу визначте, чи прийматимете Ви в заставу вироби з дорогоцінних металів, бо саме ця деталь вирішує, куди звертатися — до Агентства державних послуг чи до Національного банку, — а разом із цим і капітал, строки та пакет документів.
Скільки коштує відкриття
Щодо ліцензії витрати передбачувані: збір 3 250 леїв або 1 625 леїв, якщо компанію зареєстровано не більш ніж за рік до подання заяви. Ліцензію видають безстроково.
Найбільше болить капітал. Для ломбарду — 250 000 леїв у муніципіях або 150 000 у селах, підтверджені документами, доданими до заяви. Для небанківської кредитної організації — мільйон леїв, повністю внесений у грошовій формі на момент державної реєстрації, плюс постійний обов’язок підтримувати регулятивний капітал щонайменше 5% активів. Погодження Національного банку коштує 2 000 леїв.
Обладнання — окрема стаття витрат, але лише в напрямі дорогоцінних металів: сейфи, внутрішня і зовнішня сигналізація, підключена до пульта централізованої охорони, аналітичні або електронні ваги зі щорічною метрологічною повіркою, хімічні реактиви та прилади для випробувань. Для небанківського кредитування закон обладнання не вимагає, але вимагає офіс в адміністративній будівлі, на першому поверсі житлового будинку або в іншій капітальній споруді.
А там, де товари продають уроздріб, до місцевої примарії подають повідомлення про початок торговельної діяльності — окремо для кожного торговельного об’єкта, зі збором 100 леїв.
Податковий режим обирають, як і для будь-якої компанії, залежно від обороту та кількості працівників.
Що варто знати до початку
Ліцензія поширюється на ломбард, лише якщо заставою є дорогоцінні метали
Формулювання в законі вузьке, і його варто прочитати дослівно: серед ліцензованих видів діяльності є «діяльність ломбардів, які приймають у заставу вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння». Ліцензію написано не для будь-якого ломбарду, а лише для того, що приймає золото й каміння.
Наслідок такий: бізнес-модель визначає дозвіл, а не навпаки. Якщо Ви приймаєте в заставу електроніку, знаряддя праці чи музичні інструменти, текст цієї ліцензії на Вас не поширюється — але Ви потрапляєте в зону, де лише Національний банк може сказати, чи є Ваша діяльність професійним небанківським кредитуванням. Це питання треба поставити до того, як Ви підпишете договір оренди.
Погодження передує компанії, а погоджені документи залишаються незмінними
У небанківському кредитуванні порядок зворотний порівняно зі звичайною компанією: Ви звертаєтеся до Національного банку за погодженням зі статутом в остаточній редакції, а потім орган реєстрації отримує погодження разом із цими документами — без жодних пізніших змін у них, що стосуються вимог закону.
На практиці статут пишуть один раз і пишуть правильно. Зміна, внесена після погодження в положення, які регулює закон про небанківські кредитні організації, може обернутися відмовою у внесенні до реєстру — і тоді у Вас буде зареєстрована компанія, якій не дозволено кредитувати.
Директору потрібні кваліфікація й досвід, а мовчання органу має значення
Член виконавчого органу, а також керівник філії чи відокремленого підрозділу небанківської кредитної організації повинні мати вищу освіту в галузі економіки, права або точних наук і щонайменше два роки досвіду в економіці та фінансах або в праві. Той, хто має диплом в іншій галузі, компенсує це двома додатковими роками досвіду.
Шлях до посади незвичний і працює на користь компанії. Директори можуть здійснювати свої повноваження з дати, коли наглядовий орган бере до відома їхнє призначення на підставі поданого досьє. Наглядовий орган має 10 робочих днів, щоб запитати додаткові документи або заперечити, і якщо строк минає без додаткових запитів, вважається, що він узяв призначення до відома. Досьє подають не пізніше ніж через 20 робочих днів після обрання чи призначення.
Державне клеймування обов’язкове навіть для імпорту
Вироби з дорогоцінних металів, виготовлені в Республіці Молдова, і ті, що їх увозять у країну для продажу, повинні мати державне пробірне клеймо. Це правило зачіпає й ломбард: вироби, прийняті за заставним квитком, на комісію чи за квитанцією про купівлю, можна продавати лише після пробірного аналізу й клеймування.
Для компанії, яка формує запаси зі скуповування в населення, це означає додатковий крок між підсобкою і вітриною — зі своїми тарифами. З 1 січня 2027 року перелік цих послуг і тарифи затверджує міністерство фінансів, а за урядом залишається методологія розрахунку.
Наприкінці 2025 року один етап ліцензування зник
До 30 грудня 2025 року, коли йшлося про виготовлення й ремонт виробів із дорогоцінних металів і про перероблення брухту, орган ліцензування того самого дня повідомляв Інспекцію з охорони навколишнього середовища (IPM), а інспекція мала 7 робочих днів, щоб відповісти повідомленням або актом перевірки; мовчання означало мовчазну згоду.
Обидві частини статті скасовано. Тепер у процедурі на один етап менше, а в посібниках, написаних до 2026 року, він досі є. Екологічні вимоги до виробничих приміщень залишаються чинними — зник процедурний етап, а не сама умова.
Яку організаційно-правову форму обрати: ТОВ (SRL), індивідуальне підприємство чи АТ
Відповідь залежить від напряму: для кредитування її прямо дає закон, для ломбардів її диктує вимога щодо статутного капіталу.
У небанківському кредитуванні форму закладено у визначення: небанківська кредитна організація — це акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю. Для більшості засновників природний вибір — ТОВ, а акціонерне товариство стає актуальним лише тоді, коли з’являються інвестори, які хочуть отримати акції.
Для ломбарду поріг у законі сформульовано як «статутний капітал», а це передбачає компанію зі статутним капіталом, якого в індивідуального підприємства немає. На практиці відповідь — ТОВ.
Для ювелірних майстерень і магазинів закон допускає й індивідуальних підприємців, тож індивідуальне підприємство може отримати ліцензію. Але індивідуальне підприємство не є юридичною особою, і власник відповідає необмежено, усім своїм особистим майном. У бізнесі, де у Вашому сейфі лежить дорогий товар або чуже майно, такий ризик не теоретичний, тому й тут рекомендованою формою залишається ТОВ.
